of 16

The opposition of true and false knowledge in Plato’s “Apology of Socrates”: linguistic aspect (in Ukrainian) Опозиція істинного і хибного знання в Апології Сократа Платона

7 views
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Share
Description
Semantic and etymologic characteristics of the Old Greek verbs meaning “to know” are analysed in the article, their functional and pragmatic features are revealed in the text of Plato’s “Apology of Socrates”.
Tags
Transcript
    664   УДК  811.14’02  Малунова    Г   .,   асп ., Інститут   філології   КНУ   імені   Тараса   Шевченка   ОПОЗИЦІЯ   ІСТИННОГО   ТА   ХИБНОГО   ЗНАННЯ   В  " АПОЛОГІЇ   СОКРАТА " ПЛАТОНА : ЛІНГВІСТИЧНИЙ   АСПЕКТ   У    статті   проаналізовано   семантико - етимологічні    характе -  ристики   давньогрецьких   дієслів    зі    значенням  "   знати ",  з ’   ясовано   їх   функціонально - прагматичні   особливості   в   тексті  "   Апології    Сократа "  Платона .  Ключові    слова :    знання  , verba sciendi, Сократ  , софісти .   За   висловом   О . Ф . Лосєва , " Сократ  – це   нова   епоха   в   філософії " [ Лосев  2006 б , 503]. Він   є   перехідним   етапом   від    ранньої   класики   до   пізньої , від   космології   та   натурфілософії   до   ідеалізму  [ Шуков  2001, 141], адже  " перехідні   періоди   часто   створюють   геніїв , котрі   саме   внаслідок   перехідного   характеру   свого   часу   одразу   належать   і   попередній , і   наступній   епосі " [ Лосев  2006 а , 23]. Для   того , щоб   зрозуміти   непересічність   та   новаторство   філософії   Сократа , варто   звернутись   до   історичного   контексту , у   якому   постала   його   філософія , а   зокрема   до   змін , що   відбулись   у   царині   освіти , науки   та   загалом   гносеологічної   теорії   в   афінському   суспільстві   після   греко - перських   війн . По - перше , з   середини  5 ст . до   н . е . у   грецькому   суспільстві   поширюються   ідеї , які   згодом   стали   причиною   посутніх   змін   у   способі   мислення   освічених   кіл , а   також   у   спрямованості   наукової   діяльності . Виникали   суперечності   між   існуючими   філософськими   теоріями , які   надалі   викликали   все   більшу   недовіру   до   існуючих  ( натурфілософських ) спроб   наукового   пояснення   світобудови . "  Якщо , далі , Парменід   і   Геракліт , Левкіпп   і   Демокріт   заперечували   істинність   чуттєвого   пізнання , то   це   легко   могло   покласти   початок   більш   загальним   сумнівам   у   пізнавальних   здатностях   людини , тим   більше , що   матеріалізм   цих   філософів   не   давав   їм   можливості   науково   обґрунтувати   найвищу   істинність    розумного   пізнання   і   що   навіть   Анаксагор   не   використовував   з   цією   метою   свого   вчення   про   Nou/j " [ Целлер  1996, 77]. По - друге ,  розвиток   грецького   народного   життя   ще   більше   вплинув   на   зміну   напрямку   наукової   діяльності . Після   греко - перських   війн , коли   еллінські   поліси   переживали   період   свого   культурного   акме , серед      665 громадян   найрозвиненіших   полісів , зокрема   Афін , зросла   потреба   в   освіті . Ті   ж   громадяни , які   прагнули   виділитись   серед   інших   та   мати   успіх   у   політичній   кар ’ єрі , відчували   неабияку   потребу   в   спеціальній   підготовці   до   політичної   діяльності . В   умовах   афінської   демократії   успіх   на   політичній   ниві   полягав , перш   за   все , у   вмінні   бути   вправним   оратором   та   народним   вождем . На   такий   запит   населення   і   з ’ являються   люди , здатні   його   задовольнити . Це   були   мандрівні   вчителі  " доброчесності " ( у   широкому    розумінні   д .- гр . av reth, ), котрі , беручи   немалу   грошову   винагороду , обіцяли   зробити   своїх   учнів   умілими   у   вчинках   та   словах  ( deinou.j pra,ttein kai. le,gein ), а   також   здібними   у   керуванні   приватними   і   державними   справами . Називались   ці   люди   sofoi,  або   sofistai, . Характерною    рисою   переконань   софістів   була   так   звана   еристика  – " переконання , що   об ’ єктивно   істинне   пізнання   неможливе   і   що   наше   знання   не   виходить   за   межі   суб ’ єктивних   явищ " [ Целлер  1996, 78]. Німецький   історик   філософії   Едуард   Готтлоб   Целлер , підкреслюючи   амбівалентність   впливу   просвітництва   софістичного   періоду   на   наукове   життя   давньогрецьких   полісів , так   підсумовує   наслідки   діяльності   софістів : " З   одного   боку , мислення , усвідомивши   свою   могутність , відмовилося   підкорятись   будь - яким   авторитетам ; у   гносеологічних   й   етичних   питаннях   йому   відкрилася   нова   сфера   дослідження , котрої   доти   лише   побіжно   торкались , а   через   софістичну   діалектику   воно   набуло   багатосторонньої   практики . З   іншого   боку , власні    розмірковування   софістів   призвели   лише   до   того , що   довелось   так   само   повністю   відмовитися   від   наукового   обґрунтування   етики , як   і   від   наукового   пізнання   світу , і   що    разом   з   вірою   в   пізнавальні   здібності   людини   довелося   зректись   і   прагнення   до   пізнання   істини . І   оскільки   вони   заперечили   безумовне   значення   людських   і   божественних   законів   і   тим   зруйнували   існуючі   основи   моральних   переконань , то   не   лише   наукове , але   й   моральне   і   державне   життя   грецького   народу , здавалося , втрачало   точку   опори " [ Целлер 1996, 85]. В   обвинуваченні , висунутому   Сократу   на   суді  399  р . до   н . е ., останній   називаний   sofoj  avnh, r( ta, te mete,wra frwntisthj kai. ta. u`po. gh/j pa,nta avnezhthkw.j kai. to.n h[ttw lo,gon krei,ttw poiw/n (18b). Sofo,j avnh,r та   kai. to.n h[ttw lo,gon krei,ttw poiw/n   вказують   на   його   ототожнення   з   софістами , а   визначення   frwntisth.j і   ta. u`po. gh/j pa,nta avnezhthkw.j  – з   натурфілософами . По   суті , Сократ   у   цьому    реченні   словесно   відтворює    репутацію  ( fh,mh 18c), яку   йому      666 приписували   його   співгромадяни   і   яка   була   обивательським   уявленням   про   людину , що   називалась   filo,sofoj , у  5 ст . до   н . е . Насправді , пересічному   давньогрецькому   громадянину , який   не   дуже   заглиблювався   в   філософські   погляди   ані   софістів , ані   Сократа , могло   здатись , що   останній   є   найяскравішим   їх   представником , по - перше   завдяки   своїй   епатажності , а   по - друге , через   відмінність   у   своїх   поглядах   від   традиційного   еллінського   світобачення . Є   низка   характеристик , через   які   Сократа   було   легко   сплутати   з   софістами . Так , філософ , як   і   софісти , не   надавав   ваги   природничим   дослідженням , бажаючи   обмежити   науку   питаннями , що   стосуються   блага   людини . Разом   з   ними   він   вимагав , щоб   кожен , не   зважаючи   на   загальноприйняті   традиційні   погляди , формував   власні   переконання   самостійно    розмірковуючи . " Однак , якщо   софісти   заперечували   об ’ єктивну   істину   та   загальнообов ’ язкові   закони , то   Сократ , навпаки , був   переконаний , що   цінність   наших   уявлень   і   правомірність   наших   дій   повністю   залежать   від   збігу   з   тим , що   для   нас   істинне   і   справедливе " [ Целлер  1996, 89]. Таким   чином , гносеологічні   питання   стають   тією   демаркаційною   лінією , що   кардинально    розмежовує   філософські   переконання   Сократа   та   софістів . Проаналізувавши   лексичний   склад   та   тематику   тексту  " Апології   Сократа " Платона , ми   прийшли   до   висновку , що   ЗНАННЯ   є   одним   із   ключових   концептів   філософії   Сократа   загалом   і   цього   тексту   зокрема , оскільки   останній   є   квінтесенцією   життя , діяльності   та   переконань   філософа . Цей   факт   зумовлює   актуальність   нашого   дослідження . На   те , що   ЗНАННЯ   є   одним   з   ключових   концептів  " Апології ", указує , по - перше , наявність    розгалуженої   мережі   його   мовних    репрезентацій , а   по - друге , частотністю   їх   слововживань . Статус   концепта   цьому   ментальному   феномену   надає   його   ціннісна   характеристика  [ Карасик  2002, 98] в   індивідуально - авторській   картині   світу   Сократа   та   давньогрецькій   культурі  5 ст . до   н . е ., окреслена   вище . Концепт   ЗНАННЯ   в   тексті  " Апології   Сократа " Платона   представлений   лексемами    різної   частиномовної   приналежності , що   позначають   види    знання  ( evpisth, mh( sofi,a( fro,nhsij ) та   незнання  ( av maqi,a ), ознаку   володіння    знанням   ( oi=da( evpi,stamai( gignw,skw(   su,noida( doke,w( oi;omai( fai,nomai( pro.j to.   froni, mwj e; cein( avxiw/( sofo,j ei=nai( to.n nou/n prose, cein / e; cein ), пізнання  / спосіб    пізнання  ( evle,gcw( e,xele,gcw( avnele,gcw( skope,w( diaskope,w( ske,ptomai( zh,thsij( zhtw/( avnazhtw/( aivsqa,nomai( avnalamba,nw( katalamba,nw( diale,gomai( ev rwta,w( avne,romai( dierwta,w( e; romai( ev reunw/( logi,zomai( eu` ri,skw( avpokri,nomai(evxe,tasij( evxeta,zw( manqa,nw( filosofe,w(    667 katanoe,w ), носія    знання  ( sofo.j avnh, r( frontisth,j( sofisth,j( evpisth, mwn( e,pista,thj( dida,skaloj ), атрибути    людини  , що    має     знання  ( sofo,j( e`kw,n ) та   не    має   ( av maqh,j( fau/loj( a;kwn( a;peiroj ), виявлення  /  оприлюднення    знання  ( dei,knumi( avpodei,knumi( evpidei,knumi( evndei,knumi( avpofai,nw( dida,skw ).   Найбільшу   номінативну   щільність , частотність   слововживання   та   значущість   смислового   навантаження   мають   лексичні    репрезентації   ознаки   володіння   знанням , а   також   способу   пізнання , котрий   характеризує   сам é знання . За   частиномовною   приналежністю   ці   лексеми   є   переважно   дієсловами . Така   особливість   відібраного   емпіричного   матеріалу   нашого   дослідження   пояснюється   характерною   універсальною    рисою   позначання   знання   в   індоєвропейських   мовах : " усі   концепти  " Знання ", у   їх   мовній   формі , тобто   як  " імена   знання ", іменники , що   позначають   види   знання , не   є   первинними , а   утворені   від   дієслів , тобто   позначень   дій " [ Степанов  1997, 345]. Метою   цього   дослідження   є   виявлення   семантико - етимологічних   особливостей   базових   давньогрецьких   лексем   зі   значенням  " знати " oi=da( evpi,stamai( gignw,skw   за   даними   етимологічного , тлумачного   та   перекладних   словників   давньогрецької   мови , а   також   функціонально - прагматичних   характеристик   досліджуваних   дієслів   у   тексті  " Апології   Сократа " Платона . Об ’ єктом   дослідження   є   давньогрецькі   дієслова   oi=da( evpi,stamai( gignw,skw , а   предметом  – їх   семантичні   та   етимологічні   особливості , а   також   контекстуально - прагматичні    риси   їх   функціонування   в   тексті  " Апології   Сократа " Платона .  Як   зауважує   Ю . С . Степанов , аналізуючи   концепт   ЗНАННЯ   в    російській   лінгвокультурі   у   своєму  " Словнику ", " в   індоєвропейській   культурі   первісно    розрізняються   два   види   знання , що   виражаються   двома    різними   коренями : 1) корінь  * ŭ eid- / * ŭ id- означає   знання   земне , людське ; знання   про   світ , що   оточує   людину , доступне   органам   чуття , зору   та   слуху ; знання , що   може   передаватися   від   людини   до   людини ; знання , що   може   бути   істинним   і   хибним ; 2) корінь  * ĝ n ō - означає   знання   вище , божественне ; знання   про   вищий   світ , що   недоступний   органам   чуття , але   доступний    розуму ; знання , що   відкривається   богами   людині   поза   її   органами   чуття ; знання   позачасове , вічне , завжди   істинне , котре   стоїть   над    розрізненням  " істини " і  " хиби " у   людському   світі " [ Степанов  1997, 344]. Крім   того , дослідник   додає , що   окрім   цих   двох   коренів   з   часом   додається   ще   один  (  різний   у    різних   мовах ) на   позначення   третього      668 виду   знання . Спочатку   цей   корінь   означає  " суто   матеріальні   дії   людини  – " звичку ", " вправність ", " проворність   у   якомусь    ремеслі ", і , врешті -  решт , починає   позначати  " добування   знання ", " дії   для   добування   знання " – ‘ Науку ’" [ Степанов  1997, 344-345]. Звертаючись   до   давньогрецького   тексту  " Апології   Сократа " Платона , виявляємо   три   базові   дієслова   зі   значенням  " знати ", котрі   сягають   вище   згаданих   індоєвропейських   коренів . Дієслово   oi=da граматично   є   формою  Perfectum Praesens ( позначає   стан   у   теперішньому   як    результат   дії   у   минулому ) 12 , при   утворенні   форм   засвідчує   чергування   трьох   основ   Ϝ oid -/   Ϝ eid -/   Ϝ id -. Ці   основи   є   етимологічно   спорідненими   з   санскр . véda , ст .- сл . ведати , д .- прус . waisse  " знати ", а   також   з   лат . vidi  " побачив " ( форма  Perf. від   video ). Давньогрецькі   основи   Ϝ oid -/   Ϝ eid -/   Ϝ id - етимологічно   та   семантично   співвідносяться   з   основою   аориста   ivd - давньогрецького   дієслова   o` ra,w " бачити " [Chantraine 1974, 780]. Така   ж   аналогія   простежується   в   ст .- сл . ведати   і   видети , адже  " похідні   від   кореня   вед - тяжіють   за   значенням   до   похідних   від   вид -, тобто  " отримувати   знання   через   органи   чуття , найперше   через   зір " [ Степанов  1997, 349]. Отже , внутрішня   форма   дієслова   oi=da   вказує   на  " знання   як    результат   спостереження ". Перекладні   словники   давньогрецької   мови  [ Дворецкий  2002; LSJ 1996] подають   одну   словникову   статтю   для   відтвореної   форми   дієслова  * ei;dw , котре   в  Praesens набуває   форми   o` ra,w , а   в  Perfectum – oi=da . "A Greek-English Lexicon", укладений   Г . Лідделлом   та   Р . Скоттом , фіксує   такі   значення   дієслова   oi=da : 1) I see with the mind’s eye, i.e. I know; 2) know, have knowledge of, be acquainted with; 3) know how to do; 4) to  be in condition, be able, have the power; 5) to know that such and such is the fact; 6)  разом   з   заперечною   часткою   ouvk у   словосполученні   типу   ouvk oi=dV eiv … I know not whether, to express disbelief or doubt [LSJ 1996, 483]. " Древнегреческо -  руский   словарь " Й . Х . Дворецького   подає   такі   значення   для   дієслова   oi=da   як   перфектної   форми   дієслова  * ei;dw  " бачити , споглядати ": 1) быть   осведомлённым , ( по ) знать ; 2) быть   сведущим , уметь , мочь ; 3) ( о   чувстве   благодарности   и   т . п .) чувствовать , испытывать  [ Дворецкий  2002]. У   тлумачному   словнику   давньогрецької   мови  – лексиконі   Гесихія   Александрійського  (5 ст . н . е .) – зустрічаємо   таке   тлумачення   досліджуваного   дієслова : eivdw,\ fro,nhsin (  розсудливість ,  розумова   діяльність ) ( o;yin  ( зір ) 12   Пор . лат . novi  " я   знаю , тобто   я   довідався   і   тепер   знаю ".
Related Search
Advertisements
Related Docs
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks