of 6

Регламентація проведення експериментів над тваринами: міжнародні та національні правові стандарти

7 views
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Share
Description
Хендель Н.В. Регламентація проведення експериментів над тваринами: міжнародні та національні правові стандарти / Н.В. Хендель / Український часопис міжнародного права: науково-практичний журнал, Спеціальний випуск «Міжнародно-правові стандарти
Tags
Transcript
  71 Міжнародно-правові стандарти поводження з тваринамита їх захисту і практика України «В пам’ять про собаку, яка померлав лабораторії Лондонського медичного коледжу.Її піддавали вівісекції протягом двох місяців,передаючи від одного вівісектора до іншого,поки смерть не звільнила її.232 собаки розділили її долю в 1902 році.Чоловіки і жінки Англії, скільки це триватиме?»Меморіальна дошка бронзового пам'ятника собаці в Баттерсі, 1906 р.Питання міжнародних та національних правових стандартів поводження з тваринами в процесі проведен-ня експериментів поєднує в собі вплив двох тенденцій притаманних людству в епоху науково-технічного про-гресу та глобалізації, а саме – гуманізації суспільних відносин та стимулювання розвитку нових технологій.Важливе значення має розвиток та пропаганда концепції прав людини, що в свою чергу впливає на правовусвідомість, на гуманізацію та перфекціонізм права, у тому числі міжнародного, завдяки чому відбувається роз-ширення сфери охоплення дії міжнародного права, також і на сферу захисту тварин від жорстокого повод-ження. Без сумніву, страждання тварин від жорстокого поводження спонукають до прийняття скоординова-ний дій у правовій площині, як на внутрішньодержавному рівні так і на міжнародному, що є відображенням людяності міжнародного співтовариства, стану духовності, домінування милосердя і гуманності.Значної уваги потребує зізнання великого вченого-фізіолога, академіка АН СРСР, нобелівського лауреа-та І. П. Павлова: «Коли я беруся за дослідження, пов'язаного врешті з загибеллю тварини, я переживаю важкепочуття жалю, що обриваю радісне життя, що являюсь катом живої істоти. Коли я ріжу, руйную живу твари-ну, я глушу в собі їдкий докір, що грубою, неосвіченою рукою ламаю невимовно художній механізм [1]. З цьогоприводу доречним є також твердження вченого А. Швейцера: «Ті, хто проводить операції на тваринах, хто досліджує на них ліки або прищеплює їм хвороби, щоб використовувати результати на благо людей, не повин-ні заспокоювати себе тією думкою, що вони приносять людям користь. Щоразу вони повинні думати про те,чи є в даному випадку необхідність приносити тварину в жертву людині, і повинні прагнути до того, щоб поможливості пом'якшити їй біль. ... . Ніхто не має права закривати очі на їхні муки і робити вигляд, що нічо- Регламентація проведенняекспериментів над тваринами:міжнародні та національніправові стандарти Наталія Хендель ХЕНДЕЛЬ Наталія Володимирівна, асистент кафедри загальногуманітарних дисциплінМіжнародного гуманітарного університету». ©   Н. Хендель, 2013  The evolution of social movementagainst vivisection and experi-ments on animals, and the systemof national legislation regulatingexperiments on animals is ana-lyzed. International legal standardsfor animal experiments in theCouncil of Europe are researched.The legal regulation of animalexperiments in the European Unionis considered.Проаналізована еволюція гро-мадського руху проти вівісекціїта експериментів над тваринамита система національних норма-тивно-правових актів, регламен-туючих проведення експеримен-тів на тваринах. Досліджені між-народно-правові стандарти про-ведення експериментів на твари-нах в рамках Ради Європи.Розглянуто правове регулюванняпроведення експериментів натваринах в ЄвропейськомуСоюзі.  72  Український часопис міжнародного права 2013 го не бачив. Ніхто не має права знімати з себе відповідальність.» [2, С. 375]. Але, нажаль, не всі вчені, які про-водять експерименти над тваринами мають настільки високі моральні якості. Саме тому в міжнародному, які внутрішньодержавному праві були закріплені норми щодо проведення експериментів над тваринами.Отже, проаналізуємо історію та тенденції створення міжнародних та національних стандартів поводжен-ня з тваринами в процесі проведення експериментів. Для реалізації поставленого завдання доцільно буде дослідити досвід Великобританії, яка стала першою в світі державою, де зародився рух із захисту тварин табули прийнятті перші національні нормативно-правові акти зі зазначеної проблематики ще в ХІХ ст.Так у 1822 р. преподобний Р. Мартін зумів провести через Палату громад Акт, що забороняв жорстокеповодження з тваринами. Вже в 1835 р. на зміну Акту Ричарда Мартіна був прийнятий Акт проти жорстоко-го поводження з тваринами (Cruelty to Animal Act), що забороняв також півнячі і собачі бої. Згодом цей Акттакож неодноразово вдосконалювався. Далі протягом 40-60-х рр. ХІХ ст. кілька разів публічно прозвучала думка про те, що слід припинити прак-тику болючої вівісекції  1 тварин у медичних лабораторіях, яка особливо активно здійснювалася у Франції.Проте аж до початку 1870-х років ця тема все ще залишалася периферійною у громадськості.Велике значення на створення антивівісекторського руху мала публікація в 1871 р. книги Ч. Дарвіна«Походження людини», а також рік потому його дослідження «Вираження емоцій у людини і тварин», щоспричинило у Великобританії виникнення дискусії про природні ієрархії і тісну спорідненість між людьми ітваринами. Для значної частини освіченого британського суспільства, яке швидко сприйняло ідеї еволюціо-нізму, ці книги стали приводом для того, щоб публічно заявити про свої симпатії до негативного ставленнящодо страждань «менших братів людини». Наступним чинником виділення антивівісекторського руху сталозаснування Товариства по захисту тварин, що піддаються вівісекції (Society for the Protection of Animals Liableto Vivisection) в 1875 р. ірландською письменницею, громадсько-політичною постаттю Френсіс Пауер Кобб.Під впливом громадського руху Великобританії стимулювалися процеси створення аналогічних громадськихоб’єднань проти жорстокого поводження з тваринами в 1837 р. у Штутгарті, в 1839 р. у Нюрнбергзі й Дрездені,в 1841 р. у Берліні, Гамбурзі, Франкфурті, в 1844 р. у Швейцарії, а в 1866 р. в Нью-Йорку – Американськоготовариства по запобіганню жорстокості по відношенню до тварин 2 (American Society for the Prevention ofCruelty to Animals) [3, Р. 195].Як зазначають Дж. Саймонс та Дж. Меєр, саме противники лабораторних дослідів на тваринах констату-вали, що втрата чутливості до страждань тварин у людей відкидає самих людей на одну сходинку еволюції нижче, тоді як наявність цієї чутливості і співпереживання до страждань робить їх людьми в справжньому сенсіслова [4; 5, P. 399–417]. Одним з головних завдань руху антивівісекторів став захист собак, які масово викори-стовувалися як об'єкти наукових дослідів в лабораторіях.Результатом активної громадської діяльності противників вівісекції Великобританії стало створенняКоролівської комісії з вівісекції (Royal Commission on Vivisection) у липні 1875 р., яка розробила спеціальнірекомендації для парламенту, який прийняв у серпня 1876 р. черговий законодавчий акт проти жорстокогоповодження з тваринами. Акт 1876 р. містив положення щодо використання анестезії під час експериментів івводив обов'язкове ліцензування для лабораторій, які здійснювали досліди на тваринах. Проте в Акті нічогоне говорилося про необхідність зменшення страждання піддослідних тварин. Саме ця обставина викликаланевдоволення з боку противників вівісекції. Акт 1876 р. поклав початок на законодавчому рівні регулюванняповодження з тваринами в процесі проведення експериментів та став підґрунтям для подальшого розвиткунаціонального законодавства й створення як національних, так і міжнародних стандартів із зазначеної про-блематики.Справедливо зазначає М. Боровик, що саме XIX століття ознаменувалося появою громадської стурбовано-сті з приводу жорстокої практики вівісекції, а саме у Європі створювалися організації з захисту тварин, прий-малися закони, що регулювали практики застосування тварин у науково-медичних експериментах, що свід-чило про гуманізацію суспільства і законодавства [6]. Однак М. Боровик акцентує увагу, що таке втручання увнутрішнє життя медичної системи викликало негайну негативну реакцію з боку лікарів, насамперед фізіо- логів, хірургів і нейрохірургів, тобто тих, чия діяльність безпосередньо була пов'язана з вівісекцією, що уподальшому створило бар’єри у створенні правових стандартів щодо поводження з тваринами в процесі про-ведення експериментів [6]. 1 Вівісекція (від лат. vivus – живий і sectio- розсічення) – проведення хірургічних операцій над живими тваринами з метою дослідження функцій організму (або окремих органів), вивчення механізмів дії лікарських засобів, розробки методів хірур-гічного лікування або в освітніх цілях.. 2 Була підписана «Декларація з захисту прав тварин» і створено офіс, персонал якого зайнявся організацією допомоги пора-неним тваринам у Нью-Йорку, а також товариство ініціювало розробку і прийняття перших американських нормативно-правових актів щодо захисту тварин.  73 Міжнародно-правові стандарти поводження з тваринамита їх захисту і практика України Однак антивівісекторський рух, що поширювався у Великобританії і США, у континентальній Європі, асаме ні в Німеччині, ні в Франції, ні в інші державах на рубежі XIX-ХХ ст. не активізувався з соціальним про-тестом проти жорстокого поводження з тваринами в медичних лабораторіях [7, С. 235].В історичному ракурсі антивівісекторський рух 1870-1910-х рр. став наочним вираженням конфлікту між двома типами цінностей – цінностями наукового матеріалізму і традиційними цінностями гуманності, мило-сердя, сердечності, що не втрачає своєї актуальності й на сучасному етапі розвитку людства у технологічно-му ХХІ столітті.Ще до Першої світової війни дана проблематика була актуалізована, так в 1919 році був внесений до пар- ламенту Великобританії спеціальний Білль по захисту собак (Dogs 'Protection Bill), який не отримав підтрим-ки [8]. Однак, наступні події змінили природу громадської уваги до даної проблеми, як зазначає Р. Райдер,світова війна різко змінила не тільки громадську чутливість, але і розміщення сил в британському суспільстві,саме із зростанням радикалізму консервативна ідеологія захисту тварин відійшла на другий план, саме новиймасовий досвід людських страждань послабив прагнення піклуватися про захист тварин [3, Р. 121-146].Зрушення в цій сфері відбулися після Другої світової війни. Так у США після закінчення Другої світової війни були відзначені випадки щодо зміни ситуації у сфері захисту тварин у лабораторіях. Важливий крок уцьому напрямку був зроблений в 1952 р. фізіологом з університету Мічигану Р. Гезелом, коли він публічновиступив проти діяльності Національного товариства медичних досліджень (National Society of MedicalResearch). Вчений порівнював жорстокі досліди на тваринах зі звірствами нацистських медиків у концтаборахі вказував на те, що прогрес людяності залежить не стільки від числа вбитих лабораторних тварин, скількивід зменшення кількості страждань. Саме завдяки постійній публічній дискусії та боротьбі, яка тривала чотир-надцять років в 1966 р. в США був прийнятий Закон про благополуччя лабораторних тварин (LaboratoryAnimal Welfare Act).Слід зазначити, що впродовж усієї радянської історії, долі лабораторних тварин в СРСР не регламентува- лися ніяким спеціальним законодавством. Однак існувало Всеросійське товариство охорони природи, в рам-ках його Московського відділення вперше з'явилася спеціальна секція з охорони тварин, головним завданнямякої було поліпшення умов утримання піддослідних тварин при науково-дослідних інститутах [7, С. 244].Зауважимо, враховуючи історичне минуле України у складі СРСР, що до початку 1990-х років у СРСР не булоне тільки офіційно сформульованих кодексів етичного ставлення до тварин, а й етичних кодексів, що визна-чали б проведення медичних досліджень за участю людини 3 .В сучасних реаліях положення щодо кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринамив процесі проведення експериментів включені до кримінальних кодексів багатьох держав. Так в ст. 521-1 ККФранції передбачається кримінальна відповідальність щодо проведення дослідів або повсякденно-науковихекспериментальних досліджень без дотримання приписів, встановлених Державною Радою [9]. Також поло-ження щодо правової регламентації проведення експериментів на тваринах містяться в КК Республіки Сан-Марино у главі III «Злочини проти громадської моральності» у ст. 282 КК визначив відповідальність за пога-не поводження з тваринами, яке передбачає покарання у вигляді арешту першого ступеня або у виглядіподенного штрафу другого ступеня відносно осіб, які вчинюють дії, відносно суспільної моралі в громадсь-кому місці або у відкритому для публіки місці погано поводиться з тваринами, піддає їх експериментам спо-собом, що викликає відразу, або без необхідності знищує їх [10]. Дана проблематика є також актуальною для України у світлі процесів європейської інтеграція, що в своючергу вимагає гармонізації законодавства з прийнятими ЄС документами в галузі біоетики 4 . Так у прийнято-му Законі України № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р. в ст. 26зазначається, що правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тесту-ванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів, всі експерименти з використанням тваринповинні проходити попередню етичну експертизу. Вітчизняний вчений В. Є. Бо¬рей¬ко зазначає, що експе-рименти над тваринами, які викликають страждання, що проводяться без знеболюючих речовин, які здійсню-ються з порушенням положень Закону кваліфікуються як жорстоке поводження з тваринами [11, С. 2]. 3 Тільки в 1993 р. був створений Національний комітет з біоетики РАН РФ, одним із завдань якого стала пропаганда етич-них норм у сфері біомедицини та гуманного ставлення до тваринного світу та були поставлені питання про допустимістьі виправданості використання тварин в експериментах. Результатом роботи якого стало у 1999 р. затвердження «Правил про-ведення якісних клінічних досліджень в РФ» Міністерством охорони здоров'я РФ, які визначають порядок використання під- дослідних тварин. 4 ЄС підписав та ратифікував Європейську конвенцію щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослід-них та інших наукових цілей № 123 1986 р.  74  Український часопис міжнародного права 2013 Також важливим кроком у дотриманні етичних норм щодо експериментальних тварин стало прийняттяВищою атестаційною комісією України положення про обов’язкову біоетичну експертизу дисертаційних робіт,які виконуються в галузях медицини, біології та ветеринарної медицини [12, С. 5-6]. Для реалізації цих поло-жень повинні створюватися комітети (або комісії) з питань біоетики на національному, відомчому та локаль-ному рівні, які є незалежними, компетентними, різноплановими за складом для контролю та аналізу роботи з лабораторними тваринами щодо гуманного поводження з ними та їх раціонального використання в експери-ментах, метою яких є проведення експертизи запланованих доклінічних або інших наукових досліджень. Діяльність яких повинна гарантувати, що кількість тварин, які використовуються з експериментальною абоіншою науковою метою зменшена до мінімуму, мінімізоване завдавання тваринам болю, стресу, страждань, удо-сконалені технології проведення експерименту, вживання знеболюючих засобів при проведенні хірургічнихпроцедур, прийнято науково обґрунтовані норми харчування та умови утримання, точно оцінюється фізіоло-гічний стан тварин під час експерименту, евтаназія відбувається до моменту розвитку больового синдрому.Також, органи біоетичної експертизи мають на меті гарантувати безпечність наукових досліджень з використан-ням тварин для персоналу, що має їх проводити, а також для інших людей, тварин і довкілля [12, С. 7].Саме філософське, соціальне, юридичне осмислення проблематики жорстокого поводження з тваринамипризвело спочатку до прийняття внутрішньодержавних правових актів та спонукало до обговорення та прий-няття заходів щодо вирішення проблеми захисту тварин від жорстокого поводження, в тому числі й під часпроведення експериментів, на міжнародному рівні. Найбільш вдалі спроби співробітництва держав в даномунапрямі були реалізовані в рамках міжнародної регіональної урядової організації, а саме Ради Європи (РЄ).РЄ стала першою міжнародною регіональною організацією, метою якої була гармонізація та розбудоваєвропейського правового простору після Другої світової війни. Саме з моменту створення РЄ 1949 р. її нази-вають платформою для загальноєвропейського співробітництва. РЄ, як організація з міжурядовою формоюспівробітництва, відіграє важливу роль у гармонізації національного права європейських держав, оскількипереважна більшість її пропозицій та рекомендацій знаходить своє правове відображення в національномузаконодавстві держав-членів.Як зазначають Ф. Бенуа-Ромер та Г. Клебес, метою РЄ є тісніше поєднання її членів задля захисту демо-кратичних ідеалів та принципів і розвитку їхнього соціального та економічного добробуту [13, С. 16]. Такожмета РЄ полягає в досягненні більшої єдності між її членами, що відображається, в тому числі й в прагненні до співробітництва з іншими державами у справі захисту тварин, які використовуються для експериментів абов інших наукових цілях 5 . В структурі РЄ функціонує спеціалізований комітет – Комітет експертів із захистутварин (Committee of experts for the protection of animals (CAHPA), далі – CAHPA), який був створений у січні1977 р. та складається зі старших державних службовців і дослідників, які в основному кваліфіковані в галузіветеринарної медицини і суміжних галузей. Повноваження їм делеговані переважно міністерствами сільсько-го господарства, охорони здоров'я, навколишнього середовища та внутрішніх справ.Консультативна асамблея РЄ 20 січня 1971 р. прийняла Рекомендацію 621 (1971) з проблем, що виникаютьу зв'язку з використанням живих тварин для експериментальних або промислових цілях, в якій Асамблея,зокрема, рекомендує Комітету Міністрів надати комісії повноваження щодо «розроблення міжнародного дого-вору, який буде містити перелік умов та наукових підстав, за якими експерименти на живих тваринах можутьбути дозволені» [14]. Саме Рекомендацію 621 (1971) поклала початок формуванню міжнародних стандартівповодження з тваринами в процесі проведення експериментів. Робота над проектом конвенції про використан-ня живих тварин в експериментальних цілях була розпочата в січні 1978 р. CAHPA присвятив десять плена-рних засідань для роботи над складанням проекту конвенції, а також ряд зустрічей малих робочих груп, наяких проводився компаративний аналіз законодавства європейських держав з даного питання та обговорен-ня стану еволюції, тенденцій наукових досліджень, що мають відношення до експериментів над тваринами.При розробці проекту конвенції CAHPA співпрацював зі спостерігачами зі США та Комісією Європейськихспівтовариств, а також з рядом неурядових організацій (Всесвітнім товариством захисту тварин, Європейськоюфедерацією асоціацій фармацевтичної промисловості, Міжнародною радою з науки лабораторних тварин).29 квітня 1983 р. проект конвенції був схвалений CAHPA і був переданий до Комітету Міністрів. Відповідно до рішення Комітету Міністрів, 7 березня 1985 р. пройшла нарада технічних експертів під головуванням вче-ного С. Еріксена (Норвегія) по підготовці остаточного розгляду Комітетом Міністрів проекту Конвенції. 31травня 1985 р. Комітет Міністрів прийняв текст Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, щовикористовуються для дослідних та інших наукових цілей № 123 (European Convention for the Protection ofVertebrate Animals used for Experimental and other Scientific Purposes), яка 18 березня 1986 р. була відкрита дляпідписання. 5 Преамбула Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших науко-вих цілей 1989 р.  Таким чином, результатом діяльності CAHPA стало прийняття у 1986 р. Європейської конвенції щодозахисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей № 123, яка вступи- ла в силу 1.1.1991 р. Станом на 31 липня 2013 р. Конвенцію 1986 р. підписали 28 держав-членів Ради Європи,ратифікували – 22, однак Україна не є учасницею цієї Конвенції [15]. Зазначимо, що для набрання силиКонвенції 1986 р. необхідно було чотири ратифікації. В. Є. Бо¬рей¬ко акцентує увагу на необхідності підпи-сання та ратифікації Конвенції 1986 р. Україною [11, С. 4]. Як зауважує І. І. Коробко, що прийняттяЄвропейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших нау-кових цілей стало наслідком все більш прогресуючого зоозахисного руху у світі [16, С. 73].У своїй основі Конвенція 1986 р., перш за все, спрямована на зменшення як кількості експериментів, такі кількості тварин, що використовуються для них. В положеннях Конвенції 1986 р. міститься заклик до Договірних Сторін робити експерименти над тваринами тільки тоді, коли немає іншої альтернативи. Такожвсі наукові дослідження, що ставлять своїм завданням пошук альтернативних методів експерименту, повин-ні заохочуватися.Конвенція 1986 р. передбачає наступні принципи захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей:– тварини для експериментів повинні відбиратися на основі чітко встановлених критеріїв;– тварини підлягають догляду, і їх страждань, наскільки це можливо, слід уникати;– методи загальної або місцевої анестезії або методи анальгії чи інші методи, призначені для максималь-но можливого усунення довготривалих пошкоджень, болю, страждань або тривоги застосовуються в кожнійпроцедурі і на протязі всього часу експерименту;– по завершенні будь-якої процедури приймається рішення про збереження тварини в живих або її умер-твіння гуманним методом;– установи-користувачі повинні мати у своєму розпорядженні приміщеннята обладнання, яке відповідає видам тварин і використовуваним процедурам, щоб їх проектна розробка,будівництво та організація діяльності дозволяли найбільш ефективно проводити процедури з тим, щоб отри-мувати відповідні результати при найменшій кількості використаних тварин і з заподіянням їм найменших довготривалих пошкоджень, болю, страждань або тривоги;– особи, які здійснюють процедури або беруть у них участь, а також особи, які здійснюють догляд за тва-ринами, які використовуються в процедурах, включаючи контроль, повинні мати відповідну освітню та про-фесійну підготовку.Має значення зобов’язання, що походить зі ст. 5 Конвенції 1986 р. щодо прийняття ДоговірнимиСторонами, як тільки буде можливо і в будь-якому випадку, протягом п'яти років з дня набуття для неї чин-ності Конвенції 1986 р. всі необхідні заходи для здійснення її положень і для забезпечення ефективної систе-ми контролю і спостереження. Проте, положення Конвенції 1986 р. не обмежують держав-учасниць щодоприйняття більш суворих правил з метою забезпечення захисту тварин, що використовуються для досліднихта інших наукових цілей.В результаті прийняття в 1986 році Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, що викори-стовуються для дослідних та інших наукових цілей була розроблена «3R-концепція» 6 , згідно з якою необхід-но прийняти всі заходи щодо скорочення і заміні тварин при проведенні будь-якого виду експериментів [17].В даний час «3R-концепція» застосовується для оцінки допустимі експериментів в науці та промисловості навсій території Європейського Союзу. Для більш ефективної реалізації Конвенції 1986 р. держави-учасниці кожні п'ять років або частіше, якщоцього вимагатиме більшість Сторін, проводять в рамках РЄ багатосторонні консультації, в форматі зустрічей,що скликаються Генеральним секретарем РЄ, з метою розгляду застосування Конвенції, а також доцільності її перегляду або розширення її окремих положень. На одній із таких зустрічей у 1998 р. було прийнято рішен-ня про розробку та прийняття Протоколу про поправку до Конвенції 1986 р. Так як принципи Конвенції 1986 р. вважаються тільки відправною точкою для розширення та зміцнення її положення [18]. У ході своєї роботи з урахуванням нових наукових даних і практичного досвіду, накопиченого з моменту набуття чинно-сті Конвенцією, Сторони домовилися про необхідність оновлення суто технічних положень, викладених у Додатках до Конвенції. З цієї причини 12 лютого 1998 р. Комітет Міністрів затвердив Протокол про поправ-ку до Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших 75 Міжнародно-правові стандарти поводження з тваринамита їх захисту і практика України 6 3R-концепція Рассела і Барча включає в себе три базових принципи організації досліджень на тваринах: reduction - макси-мально можливе зменшення кількості тварин, використовуваних для здійснення необхідних навчальних або науковихцілей; refinement - поліпшення, вдосконалення експериментальних методик для зниження (виключення) негативних (больо-вих, стресових та інших) впливів на тварину; replacement - усунення тварин з експериментальної або навчальної роботи,якщо є можливість отримати аналогічні результати альтернативними методами.
Related Search
Related Docs
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks